|
Під Новий рік є дві традиції: стара, совкова, – йти з друзями в лазню, напиватися і… (див. вічний телесеріал «Іронія долі…) та – підбивати підсумки року, що минає, і будувати плани на рік майбутній. Оскільки лазні і все решта – справа приватна, то звернемося до всезагального. Підбивати підсумки спливаючого 2005 року – річ неоригінальна, бо лише дуже лінивий не вдається до згаданого високоінтелектуального заняття. Основні тенденції тут три: незалежні мислителі з чорним піднебінням триндять про рік втрачених можливостей, агітпроп владних партій сурмить про нечувані досягнення, а опозиція «відкриває америку», що над державою, мовляв, нависла загроза глибокої кризи… Тому не будемо ще раз ятрити рани – ну, було, було (кризи, корупційні скандали, розколи), але, з іншого боку, рік як рік, тим більше він минає.
Краще поговоримо про майбутнє. Позаяк ми ще далеко не та країна, в якій зі зміною уряду (в широкому розумінні) за великим рахунком нічого не змінюється, а більшість громадян навіть не помічають владних рокірувань, то нікуди не подінемося від політики. А вона, рідненька, у році, що наступає, готує нам чимало чудес. Деякі – в решеті.
По-перше, з понеділка (коли життя видається особливо важким) вся Україна має нарешті зрозуміти, що коїться з газом зокрема і Росією назагал. Про важливість розв’язання цього політико-економічного вузла говорено-переговорено, але гострота проблеми від того не знижується. Тут не до метафор – цей газ може стати як рушієм прогресу, так і душителем української незалежності, спаливши попутно чинну владу, до втіхи деяких посідачів високих крісел у Кремлі.
По-друге, теж таки з того самого понеділка набуває чинності конституційна реформа, яка… а що яка? Я не певен, що в Україні набереться хоча б кілька десятків фахівців, які би розтлумачили цілому населенню суть згаданих змін у Основному законі. Розтлумачили би без популізму й демагогії, компетентно, аргументовано, професійно, а головне – ясно, просто і доступно. Може, такі і є, але їх не чути. Натомість загальновживаною є теза, що реформа передбачає послаблення президента і посилення парламенту. Але що то за «послаблення», коли президент легко може, лише за наявності власного бажання, розпустити Верховну Раду?!. Таких підводних каменів, рифів, пасток у новій редакції Конституції безліч, тому незаангажовані аналітики на запитання «Хто все ж таки керуватиме?» відповідають: «Загалом ніхто». Деяку владу матимуть реальні власники політичних партій, які пройдуть у ВРУ та у місцеві ради, а ще, за найновішою українською традицією, суди. Якими ж будуть відносини у трикутнику державної влади: парламент – уряд – президент, не знає ніхто, навіть прем’єр-міністр Ю. Єхануров, який в одному інтерв’ю сказав, що нові умови і правила гри в державному управлінні цілком незрозумілі. А значить слід очікувати плутанини, безладу і хаосу в цій багатофункціональній системі, що втім за вмілої пропагандистської обробки можна подавати як зразок великої демократії.
По-третє, наступного року на нас чекає теж велике свято народовладдя під звичною назвою «вибори». Пропорційна виборча система (за партійними списками) вкупі з імперативним мандатом (заборона нардепам переходити з однієї фракції в іншу) дають підстави прогнозувати, що новою Верховною Радою (а в контексті конституційної реформи – й новим урядом) керуватимуть «політбюро цека» партій-переможниць. Типова структура таких «політбюро»: вождь або вожді, апарат або номенклатура, «гаманець» або реальний власник (останнє допускається в множині). На регіональному рівні, за колотнечі в центрі, владу візьмуть партії, що перемогли в тих чи інших областях, районах, містах… Демократія досягне свого апогею чи буде доведена до абсурду, бо як управляти державою, що може стати схожою на Київську Русь перед нападом хана Батия?!
У політичних колах, які повняться тривожними передчуттями, ходить похмурий передноворічний жарт із жанру чорного гумору: «Зрозуміло, що 2006-й рік буде гіршим за 2005-й, зате набагато кращим за 2007-й». Хоч якась – та втіха.
|
