http://www.molbuk.com/ ru Інформаційний портал газети "Молодий буковинець" http://www.molbuk.com/yandexlogo.gif http://www.molbuk.com/ DataLife Engine http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17928-svjata-mozhut-buti-bez-gazu.html На околицях міста майже три доби блакитне паливо горіло лише вночі суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:58:46 +0000 Чернівці через низький тиск газу в магістралях споживають газ на межі аварійності. Майже два тижні від перебоїв із постачанням газу потерпають мешканці Роші. Люди не витримали й 29 грудня перекрили міст на вулиці Стрийській. Акцію протесту розпочали об 11.00 і не пропускали транспорт майже півтори години. Тепер стверджують, що завдяки пікету тиск газу в їхніх оселях значно покращився. – Уже впродовж двох тижнів газ у нас горить лише вночі, – скаржиться Галина МЕЛЬНИК, мешканка вулиці Каспійської, 11. – Тож вночі варили їсти, а вдень підігрівали страви в мікрохвильовці. Гріємося електрокамінами, добре, що хоч світло є.Мешканка будинку №7, що на вулиці Каспійській, Марина ГОРЮКОВА заводить у дім і тішиться, що сьогодні тиск газу в конфорках нормальний. А ще кілька днів тому газову плиту не могли запалити.– У нас нормальний тиск газу з 01.00 до 06.00, – розповідає Марина Олексіївна. – А ось у вихідні газу майже немає, вдома ходимо одягнені, зігрітися неможливо. Зверталися до «Укргазмережі», а нам лише відповідали, що газу немає. Ми все розуміємо, тим паче, що така ситуація вже була п’ять-сім років тому. Але дуже прикро, коли виходиш у центр, там усі з теплом, а ми тут мерзнемо. Склали би графік подачі газу, щоби на всіх вистачало. А то ми справно платимо за газ, а тепла не маємо.– Вище нашої вулиці є газорозподільний вентиль, і ми бачили, як газовики його перекрили, – стверджує Марина Олексіївна. – У неділю до нас прийшов 85-річний сусід, весь трусився, бо не має чим зігрітися. Це була остання крапля, й тоді ми вирішили привернути до цього увагу. У понеділок віднесли скаргу мерові про те, що потерпаємо від низького тиску газу, а об 11.00 перекрили міст. Прийшли мешканці вулиць Нахімова, Стрийської, Тернопільської, Каспійської. Коли розпочалася акція, приїхали газовики й повідкручували вентиль, тоді й тиск газу одразу покращився. Зараз мешканці Роші тішаться, що вони мають можливість підготуватися до свят, але не впевнені, чи будуть у теплі на свята. – У середині грудня мешканці Роші зібралися на вулиці Нахімова, щоби протестувати проти зниження тиску газу, – каже пані Марина. – Кілька днів тому перекрили міст на вулиці Стрийській, але якщо такий низький тиск газу й далі буде в наших оселях, підемо під міську раду пікетувати.В «Укргазмережі» розповіли, що причиною зниження тиску подачі газу стало теплокомуненерго, яке постачає централізоване опалення в багатоповерхівки. Саме через борги цього підприємства знижено подачу блакитного палива Чернівцям.– Підприємство щодня споживає газу на 250 тисяч гривень, а сплачує до 100 тисяч гривень, – розповів директор філії «Укргазмережі» Іван КОЗАР. – Уже накопичився борг за спожите на сім мільйонів гривень. Тому «Нафтогаз» без грошей газ не дає. До цього додається складна ситуація з угодою про постачання палива з Росії. Отож котельні теплокомуненерго спалюють газ, який повинен надходити до помешкань приватних споживачів. Від Івана Козаря київське керівництво вимагає відключити котельні. Якщо це зробити – без тепла в морози залишаться тисячі чернівецьких родин, які користуються центральним опаленням. Якщо не відключати – без газу, а отже, і без тепла, залишаються сотні будинків на околицях. Як вирішити цю проблему, в Чернівцях не знають. Сподіваються, що про людей не забуде керівництво держави.Наразі тиск газу в мережі дещо збільшили. Однак ситуація з розрахунками не змінюється, борги найбільшого споживача – теплокомуненерго – продовжують зростати. Чи буде під час свят місто з газом, не може сказати ніхто. Тим часом міський голова Микола Федорук надіслав термінові телеграми президентові Вікторові Ющенку та прем’єр-міністру Юлії Тимошенко. Він просить їх втрутитися в ситуацію та дати відповідні доручення щодо збільшення тиску природного газу до рівня безперебійного та безаварійного газопостачання Чернівців. Усі попередні звернення міської влади до НАК «Нафтогаз України» щодо врегулювання цієї ситуації залишилися без належного реагування. Людмила ОСАДЧУК, Ігор ДОВГАНЬ http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17927-chomu-gorili-chotiri-kvartiri-v-odnomu-budinku.html Комісія у складі фахівців управління МНС, обленерго та житлово-будівельного кооперативу, на балансі якого перебуває будинок №4 на бульварі Героїв Сталінграда, з’ясувала причини виникнення пожеж суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:56:57 +0000 Комісія у складі фахівців управління МНС, обленерго та житлово-будівельного кооперативу, на балансі якого перебуває будинок №4 на бульварі Героїв Сталінграда, з’ясувала причини виникнення пожеж у чотирьох квартирах. – У житловому будинку на бульварі Героїв Сталінграда, 4, вийшла з ладу кабельна лінія, – розповідає начальник МіськРЕМ Олександр ХАРАБАРА. – Кабель було пошкоджено 24 грудня, що й спричинило виникнення пожеж у будинку. Голова ЖБК-52 знав, що резервну лінію пошкоджено, ставив нас до відома, але жодних дій не приймав. Оскільки будинок перебуває на балансі ЖБК-52 і є його власністю, ремонтні роботи вони повинні здійснювати самі. Наразі у будинку електропостачання відновлено. Наступного дня після аварії будинок було переведено на резервне живлення. Та для того, щоби електромережа працювала у нормальному режимі, слід відремонтувати лінію, що вийшла з ладу. Наразі нам не відомо, чи ЖБК-52 виконав ремонтні роботи.Нагадаємо, 24 грудня на бульварі Героїв Сталінграда, у будинку №4, майже одночасно спалахнув вогонь у кількох квартирах. На кухнях двох квартир вогонь приборкували пожежники. Ще у двох квартирах горіли електрошнури, мешканці квартир ліквідували пожежі самотужки. (А. Бабчук) http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17926-zamist-zrizanikh-kashtaniv-posadjat-novi.html Знайти винних, які зрізали два каштани на вулиці Комарова, виявилося дуже важко суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:53:19 +0000 – Знайти винних, які зрізали два каштани на вулиці Комарова, виявилося дуже важко, тим паче, що це відбулося приблизно о 02.30, – поскаржився начальник відділу з питань благоустрою і санітарно-екологічного стану Шевченківської райради Микола МАРЧАК. – Спочатку ми звернулися до тресту зеленого господарства, бо там є люди і техніка, яку застосовують для зрізання дерев. Але нас запевнили, що його працівники не могли це зробити. Спілкувалися ми і з начальником фірми «Облтехсервіс» (саме ця фірма встановила бетонну брилу під біл-борди у місці, де зрізали каштани), – продовжує Микола Марчак. – Але він теж заперечив свою причетність. Зважаючи на ці обставини, ми написали міському голові лист із проханням заборонити цьому підприємцю встановлювати по місту рекламні щити. Крім того, я спілкувався з підприємцем і пові-домив, що він повинен негайно забрати бетонну плиту. Якщо це не буде зроблено найближчим часом, ми самостійно вивеземо її. А навесні працівники «Зелентресту» посадять нові дерева.(Л. Осадчук) http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17925-svjatu-vecherju-gotujjte-z-molitvoju-jj-ljubovju.html Про секрети Різдва розповідає популярний пісенний дует «Писанка» суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:51:37 +0000 Різдво на Буковині зазвичай асоціюється з дуетом «Писанка» – заслуженими артистами України Оксаною Савчук та Іваном Кавацюком. На своїх концертах вони вже багато років сповіщають тисячам людей: «У Вифлеємі новина: Діва сина народила…» і єднають їх у велику християнську родину. Кореспондент «МБ» зустрівся з дуетом «Писанка» у їхній затишній оселі.Різдво – родинне святоЯкось незвично бачити в міській квартирі дубові сволоки, сільські дерев’яні лавиці, на стінах – декоративні тарелі та образи, на столі – вишитий рушник. «Ми намагалися відтворити батьківські домівки. У нашій квартирі немає випадкових речей, кожна щось для нас означає, – мовить пані Оксана, зауваживши моє здивування. – Деякі тарелі дісталися нам у спадок від Іванкових батьків, деякі ми привезли з Назарета й Вифлеєма, ікони та вишивки дарували на концертах. Ось цей рушник дивної краси – подарунок знаної майстрині Ярослави Гафійчук. Саме ці речі, у яких є частинка душі кожної людини, створюють неповторну ауру добра й світла. Тому Святий вечір ми проводимо в цьому куточку – за великим круглим столом». – Різдво – родинне свято, тому ми з Іваном намагаємося поїхати до нашої мами Єлизавети, яка мешкає в Кіцмані. Вона єдина залишилася в нас, усі інші вже відійшли у вічність, – каже із сумом господиня. – У моїх дитячих спогадах Різдво було схоже на казку. Тата звали Василем, тому в нашому домі збиралося багато людей, вигадували та шили костюми до старого Нового року, вчилися колядувати. Але все це робилося таємно, бо в ті часи не дозволяли святкувати Різдво та інші християнські свята. Я знала багато колядок, але не могла винести їх за поріг хати, бо в школі за це карали. Ходила колядувати лише до дідуся та бабусі, до родини. У Кіцмані тоді не було навіть церкви. А мої батьки були глибоко віруючими людьми, тому ходили в сусідні села чи монастирі й нас із сестрою брали із собою. Вони навчили мене відчувати святість та світлість Різдва й Святої вечері. Цю науку ми з Іванком передали синові Сашкові, а він, сподіваємося, передасть своїм дітям. Назавжди запам’ятала дванадцять пісних страв на батьківському столі та спільну молитву на Святий вечір. Ми готувалися до нього всією родиною. Приблизно із чотирьох років у мене вже були свої обов’язки. Я повинна була прибрати в хаті, намагалася якось допомогти мамі. Добре пам’ятаю, як мені хотілося спробувати печене, а мама казала: «Як тільки зійде на небо перша зірочка, отоді будемо все куштувати». Мама випікала дуже гарні калачі – заплетені в косички, із хрестиками та пташками. Це було не просто випікання, а ціла церемонія. Перш ніж приступити до цього таїнства, мама промовляла молитви та добрі слова, з тістом обходилася, наче з новонародженою дитиною. Бажання, загадані на Святий вечір, здійснюються– Страви на Святий вечір мають особливий смак, – запевняє пані Оксана. – На запитання, чому це так, мама розповідала мені одну притчу. Колись, дуже давно, один цар потрапив до монастиря. Скуштувавши тамтешню пісну їжу, здивувався, що вона така смачна. «У мене найкращі кухарі світу, зібрано найкращі рецепти, а їжа чомусь не така смачна», – сказав цар. Чернець йому відповів: «Наші прості страви готуємо з молитвою та доброю думкою. А твої кухарі, зазвичай, злі та сваряться, коли варять їжу, тому вона тобі не смакує». Я це веду до того, що Святу вечерю теж потрібно готувати з молитвою, добрими думками, великою любов’ю та особливим настроєм, тоді вона буде смачною. Мама вставала, як тільки світало, і починала клопотати над стравами. Доки мама готувала вечерю, тато наводив лад на подвір’ї, обходив усю худобу, як він казав, «німину». Він розповідав, що в цей вечір худібка може розмовляти з Богом, поскаржитися йому, якщо з нею погано обходилися. Тому з такою пошанівкою ставився до домашніх тварин. На Святий вечір кропив свяченою водою й маком стайню, пасіку, сад. Худобі ніс першу ложку куті. Перед вечерею ми обов’язково навідували могили рідних, несли Святу вечерю похресним батькам. Мама готувала подарунки для дітей-сиріт та вдів, складала їх у тайстри, і ми із сестрою відносили їх. А потім бігли накривали на стіл. На низ, під скатертину, стелили духмяне сіно, приготовлене заздалегідь, по чотирьох кутках ставили зубчики часнику, що символізував міцність сім’ї та відганяв злу силу від дому, паперові гроші – на матеріальний достаток. Після цього розставляли страви: кутю, гриби, квасолю, пісний борщ, вареники, голубці, пампушки, запечену в печі рибу, узвар… Подавалися вони у керамічному глиняному посуді. Це не тільки виглядало гарно, а й надавало стравам особливого смаку й енергетики. Тому добре було би мати такий посуд кожній родині.– Ми із сестрою не могли дочекатися та заглядали на небо, чи не зійшла вже перша зірка, – сміється Оксана Савчук. – Як тільки вона з’являлася, здійснювався своєрідний ритуал: мама брала в ліву руку калач зі свічкою, ми всі виходили на поріг, ставали на коліна, промовляли «Отче наш» і просили в Бога здійснення своїх бажань. Тато казав, що небо в цей вечір відкрите й кожного Бог чує, тому те, що попросиш у цю хвилину, здійсниться. Принаймні в мене все, що просила, збулося. Після цього ми поверталися до хати, молилися за душі померлих. Тато першим брав ложку куті з макітри, за ним – уже ми. Впродовж вечері ніхто не вставав із-за столу – це вважалося поганою прикметою. Колядка пробуджувала національний дух – Для мене Різдво – це повернення в дитинство, колядка під вікном, торбинка, з якою ходив колядувати, зібрані копійки, якими ділилися із сестрою, – пригадує Іван КАВАЦЮК. – Ми дуже чекали цього свята. І не тільки тому, що могли вдосталь наїстися, а й «підзаробити». Хоча тоді не можна було колядувати, ми із сестрою ще малими колядували. Хлопці ходили з вертепом, а дорослі колядували три дні по хатах. Сніги тоді випадали глибокі – до трьох метрів. Та незважаючи на це, ми обходили майже все село. У кожній хаті давали по 20 копійок, сусіди та похресні – більше. За вечір назбирували до двадцяти карбованців. Але мусили вивчити багато колядок – не менше семи, бо з одною багато би не заробили. Для кожного – парубка, дівчини, господаря, господині – була своя колядка. Саме тоді я відчув щось особливе в різдвяних піснях. – Колядки – це найкраще та наймиліше в репертуарі нашого дуету, – запевняє Оксана Савчук. – Люди тоді ще відкрито не колядували. Замість слів «Син Божий народився» співали «світ ясен або день новий». Правдиві слова я почула з уст Іванкових батьків – Марії та Михайла, до яких ми часто приїжджали на Різдво до Мишина, що на Івано-Франківщині. Співати колядки я навчилася в місцевих колядників, які брали мене із собою. Перший наш різдвяний концерт відбувся 1989 року на сцені Будинку офіцерів. Організував його Василь Селезінка. Ми ще навіть не були дуетом «Писанка». Що тоді відбувалося в залі – важко передати. Люди ставали, як на гімн. Пізніше, як тільки ми починали співати першу колядку: «Нова радість стала…», увесь зал підводився і починав підспівувати. Не можу пояснити, чому. Тато Василь, який був на першому нашому концерті, дуже хвилювався за нас, казав: «Щоби вам, діти, нічого за це не було. Дивіться, у залі з’явилися жовто-блакитні прапори, а люди кричать: «Слава Україні!». Ось що змогла зробити колядка. Вона пробуджувала національний дух. Відчинити навстіж двері та серцяНа запитання, скільки дует «Писанка» провів Різдвяних концертів, Оксана Савчук замислюється . «Адже це не тільки ті концерти, які ми проводили в Чернівцях та на Буковині. Ми дуже багато їздимо по всій Україні та по світу, – пригадує. – Було таке, що у Фінляндії вже в листопаді ми колядували по лютеранських церквах. І дивно: нашу українську колядку фіни розуміли та сприймали. Так само було в Америці. У нашому репертуарі – десятки колядок, щедрівок, йорданських пісень. Записане на дисках – це лише невеличка частинка того, що ми знаємо. Колись ми збирали колядки на Буковині та Гуцульщині, а зараз намагаємося записувати в різних регіонах, де буваємо з концертами, зокрема на сході України. 1990 року студія «Мосфільм» приїхала знімати документальний фільм про Різдво в рідне Іванкове село Мишин. Зайшли до нашої хати, де за Святою вечерею зібралася вся родина, почали приходити переодягнуті діти з вертепом та колядувати. Оператори знімали та знімали, а потім запитували в нас, хто написав такий гарний сценарій театралізованого дійства та скільки разів проводилися репетиції. Москвичі не повірили, що таке в нас відбувається щороку, що ми цим живемо. – До Святої вечері потрібно насамперед привести душу до ладу: обов’язково піти до церкви, висповідатися, причаститися, – роздумує пан Іван. – Щоби за клопотами про святковий стіл ми не забули про головне: народити у своєму серці маленького Ісусика, воскресити в душі світло та любов. І не залишити в образі жодну душу – помиритися та перепросити. Обов’язково колядувати – з родиною, сусідами, знайомими й незнайомими людьми, пустити до хати колядників, не боячись за свої килими та підлоги. Бо Різдво – це таке свято, коли все треба відчиняти навстіж – двері та серця. І не важливо, скільки на столі страв – дванадцять чи одна. У нас є така колядка. Господь у вигляді старця проситься в Різдвяну ніч до хати – багач його не пустив, менш заможний господар зачинив перед ним двері. І лише в найбіднішій родині, де на столі стояв лише шматок хліба, прийняли Господа. Там і поселилася благодать Божа й прийшла новина: «Пречистая Діва Сина породила». Надія БУДНА http://www.molbuk.com/vnomer/ekonimc/17924-obyiznu-dorogu-bude-dobudovano-2009-roku.html Цього року область отримала на будівництво доріг та відновлення транспортної мережі після повені великі кошти – планові і позапланові економіка Nata Sun, 04 Jan 2009 11:49:04 +0000 Цього року область отримала на будівництво доріг та відновлення транспортної мережі після повені великі кошти – планові і позапланові. Як їх вдалося використати, які плани щодо ремонту й будівництва доріг 2009 року? Про це розмова з начальником Служби автомобільних доріг України в області Іваном МУНТЯНОМ. – Скільки вдалося зробити із запланованого на дорогах області? – Для будівництва планових об’єктів 2008 року ми отримали грошей більше, ніж будь-коли раніше – 162 млн грн із державного й обласного бюджетів. До планових об’єктів, які ми споруджували, належали об’їзна дорога, дороги на Путильщині: Сергії – Фошки, Плоска – Лускун, Дихтинець – Гробище. Останній об’єкт ми здали буквально за три дні до повені і, до честі наших працівників, дорога цілком витримала натиск стихії.Однак основним плановим об’єктом 2008 року була об’їзна дорога довкола Чернівців. На сьогодні вона майже готова: є узбіччя, огорожі, освітлення. Відкриття ж затрималося з об’єктивних непередбачуваних причин, які виникли під час будівництва. Маю на увазі зсув грунту в районі 61-го пікету, де збудовано міст. Відбулося чимало засідань технічних рад Укравтодору, доки не ухвалили остаточний варіант зміцнення цієї ділянки. Завдяки сучасним технічним можливостям можна було зміцнити її як за 30 мільйонів гривень, так і утричі дешевше. Ми зупинилися на дешевшому, однак нічим не гіршому за якістю, міцністю і надійністю варіанті. Ці позапланові роботи вимушено стримали введення в експлуатацію об’їзної. Адже будуємо не на день-два, а на десятки, може, й сотні років. Звісно, хотілося за рік зробити більше, бо дорогами області тривалий час як слід не займалися, тож вони сьогодні вкрай занедбані (навіть не візьмуся назвати суму, яка потрібна, аби довести їх до ладу). Однак сподіваюся, що попри економічну кризу цьогорічні обсяги фінансування дорожнього будівництва в області (2008-го було виділено коштів утричі більше, ніж надходило попередніми роками) збережуться у подальшому і недалекий той час, коли за якістю доріг Буковина нічим не поступатиметься своїм сусідам із Євросоюзу. – Що у планах на 2009 рік?– Ми подали свої пропозиції до Укравтодору щодо ремонту й будівництва доріг в області, але поки що вони перебувають у процесі розгляду. Але точно відомо, що триватимуть роботи на будівництві об’їзної дороги навколо Чернівців, і ми їх завершимо. Також буде завершено роботи з капітального ремонту дороги до контрольно-пропускного пункту «Порубне», а три кілометри дороги у Боянах переведено, завдяки ремонту, в першу категорію. – Повінь відрізала від світу Путильський район, зруйнувала чимало доріг і мостів і в інших районах. Як вдалося дати раду? – Коли оцінили збитки, а відтак – обсяг відновлювальних робіт, спочатку стало навіть страшно. Стільки роботи, тим паче, у вкрай стислі терміни нашій службі ніколи раніше не доводилося здійснювати. Служба автомобільних доріг області є однією з найменших в Україні. Навіть порівняно із сусідами-франківцями, обсяг збитків яких приблизно аналогічний нашим, вона менша удвічі і налічує заледве три десятки працівників. Однак цими незначними силами ми повинні були впоратися з обсягом роботи у кілька разів більшим, аніж раніше виконували впродовж трьох, а то й більше років. – Незважаючи на все це, буковинці краще за франківців упоралися із завданням, що відзначав і голова Укравтодору Вадим ГУРЖОС. – Усі відновлювальні роботи ми розділили на три етапи. Першими були найбільш невідкладні – забезпечення проїзду до населених пунктів, відрізаних стихією. Це – тимчасові дороги, тимчасові мости, об’їзди, аби лишень забезпечити людей зв’язком. Другим етапом були проектно-вишукувальні роботи, до яких запросили не лише кращих вітчизняних, а й фахівців з-за кордону: Австрії, Румунії, Грузії. Тобто тих, хто має досвід роботи у схожих умовах. Лише після того приступили, власне, до третього етапу – відбудови. У ній взяли участь кращі підрядні організації України та потужні будівельні організації з-за кордону – із Німеччини та Туреччини: загалом більше двох десятків фірм. Усі вони мають кваліфіковані кадри, сучасну дорогу техніку. Наприклад, на відновлювальних об’єктах Буковини працює лише 15-20 бурових установок, кожна з яких вартує понад три мільйони гривень. Людям, а до відбудови було залучено майже півтори тисячі працівників, довелося працювати майже у цілодобовому режимі, забути про вихідні, свята. Однак обсягом і якістю зробленого ми задоволені. З 334 об’єктів, зруйнованих повінню, на сьогодні вже відновлено 300, і з головним завданням – до зими забезпечити проїзд до Путильського району не через перевали, а дорогами, ми також упоралися, освоївши майже всі з виділених цьогоріч на ліквідацію наслідків повені кошти – 362,8 млн грн. І незважаючи на погодні умови, відновлювальні роботи триватимуть, оскільки сучасні технології дають для цього всі можливості. Користуючись нагодою, хотів би привітати працівників Служби автодоріг області, підрядних будівельних організацій, усіх краян із Новим роком і Різдвом Христовим. Снаги, натхнення й Божого благословення вам і вашим родинам! Нехай рік прийдешній буде щедрим для всіх на щастя й достаток! Григорій БУРКА http://www.molbuk.com/vnomer/ekonimc/17923-cini-na-zhitlo-znachno-ne-vpadut-bo-jjogo-malo.html Охочих купити помешкання у місті набагато більше, ніж вільних квартир економіка Nata Sun, 04 Jan 2009 11:47:39 +0000 Різкого обвалу цін на чернівецьку нерухомість немає і не передбачається, стверджують фахівці. Однак на продажі квадратних метрів фінансова криза все-таки позначиться: зменшиться кількість посередників-паразитів, які значно накручували ціни, повернеться призабутий із радянських часів обмін квартир.Зараз суттєвого зниження цін, порівняно з вереснем, не помітно. Щоправда, у багатьох оголошеннях зазначено «терміново». Окремі власники житла подають ціну не в доларах, а в гривнях. А на запитання про можливу знижку більшість продавців одразу ж, ще під час першої телефонної розмови, погоджується поступитися: власники найменших апартаментів скидають тисячу-півтори доларів, більших – кілька тисяч.Житло на вторинному ринку в Чернівцях сьогодні можна купити за такими цінами: від 16 тисяч доларів – кімната в гуртожитку, від 25 тисяч – однокімнатна малосімейка, від 35 тисяч – двокімнатна малосімейка. Стандартні однокімнатні квартири коштують 30-60 тисяч доларів, двокімнатні – 44-80 тисяч, трикімнатні – 56-90 тисяч. Найнижча ціна, яку вдалося знайти у новобудовах, – 700 доларів за квадратний метр у дев’ятиповерхівці на вулиці Руській. Причому будинок ще не здано в експлуатацію – забудовник обіцяє зробити це у першому кварталі 2009 року.Рієлтерів стане менше– Житло у новобудовах дешевшати не буде, – розповіли в одній з компаній-забудовників. – Адже до ціни квадратного метра уже закладено вартість придбаних матеріалів і виконаних робіт. Нам легше зняти квартири з продажу до літа, ніж віддавати їх за нижчу ціну. Проблема ще у тому, що наші люди не ідуть в офіс компанії-забудовника, а звертаються до перекупника, який накручує ціну. Але через кризу й зменшення попиту такі перекупники зникнуть. Їм невигідно буде знімати дорогі офіси і нічого не заробляти. «Я намагався продати свою квартиру через посередників, сказав їм свою ціну. А потім бачу, в оголошенні вони вказали за мою квартиру ціну на 10 тисяч доларів вищу! Це при тому, що вони і так беруть комісійні за свої послуги», – розповів Микола, який сьогодні намагається сам продати своє житло через оголошення з приміткою «без посередників».Заробітчани на свята приїжджають купувати житло– У Чернівцях цінам особливо немає куди падати, – вважає фахівець із питань нерухомості, юрист Оксана. – Це не Київ, де вартість квадратного метра доходила до 10-20 тисяч. Чернівці – місто, де навіть, порівняно з Івано-Франківськом і Львовом, будували дуже мало нових квадратних метрів на душу населення. Окрім того, уже цими днями відчутно зріс попит на житло завдяки тому, що на свята повертаються з-за кордону заробітчани. Сьогодні все дорожчає і за такої інфляції наївно вважати, що житло продаватиметься за безцінь.Відсутність значного зниження цін на нерухомість 2009 року прогнозують і в Союзі спеціалістів із нерухомості України: «Жодного обвалу цін на нерухомість не відбулося та, ймовірно, вже не відбудеться і 2009 року».Не буде кредитів – житло обмінюватимутьУ зв’язку з неспроможністю більшості населення придбати нове житло за гроші прямий обмін може стати виходом із ситуації. Уже з наступного року можна очікувати, що однокімнатні квартири обмінюватимуть на двокімнатні з доплатою, або ж навпаки – ті, кому потрібні гроші, двокімнатні квартири обмінюватимуть на однокімнатні. Чернівецькі фахівці стверджують, що пропозиції обміну зустрічаються вкрай рідко. Їх стане більше через кілька місяців, якщо кредити залишатимуться недоступними. Надія МАКУШИНСЬКАна замітку Тим, хто планує придбати житло, фахівці радять:Обираючи між новобудовою і вторинним житлом, зважте, що у квартирі на вторинному ринку новий власник зможе максимум замінити сантехніку чи двері у власній оселі, але часто нічого не зможе вдіяти із застарілими мережами водо-, газо- і електропостачання. Тим, хто планує купити нове житло, юристи рекомендують зупинити свій вибір на квартирі, яку вже здано в експлуатацію.Купувати нову квартиру краще з перших рук, тобто безпосередньо через офіс забудовника. Так звані «чорні маклери» нерідко необгрунтовано накручують вартість житла. Тим, хто розраховує зекономити й купити квартиру, заставлену банку, слід пам’ятати, що законодавство у цій сфері досить суперечливе і часто змінюється. Судова тяганина покупця з колишнім власником може тривати півроку і більше.Тим, хто вирішив купити житло у кредит, слід зважити, що наразі банківські відсотки сягають 30. http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17922-na-derzhavnomu-telebachenni-novi-programi.html На Чернівецькому державному телебаченні 2009 року глядачів очікують чимало приємних несподіванок та сюрпризів суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:44:47 +0000 На Чернівецькому державному телебаченні 2009 року глядачів очікують чимало приємних несподіванок та сюрпризів. Окрім того, 2009 року програми Чернівецької облдержтелерадіокомпанії можна буде дивитися й у кабельних мережах міста «Телекомінформ» з 10.00 до 22.00.– Другого січня о 18.05 державне телебачення запрошує вас на незабутній «Новорічний рейс-2009», – повідомила заступник директора творчого об’єднання програм телебачення Галина КОМЕРЗАН. – Театралізовані дійства, вогняне шоу, карнавали, приємні сюрпризи – все це на борту новорічного телевізійного авіалайнера.Уже добре відома телеглядачам передача «Доброго ранку, Буковино!» у новому році запропонує нові цікаві рубрики, здивує новим оформленням. Дивіться 4-го січня о 10.00.У новому році канал «Буковина» презентує передачу, яка називається «Твоя затишна оселя». У ній глядачі зможуть дізнатися про історію виникнення стилів, про сучасні тенденції в архітектурі та дизайні, ознайомитися з новими оздоблювальними матеріалами та новітніми будівельними технологіями, з оригінальними предметами інтер’єру та модними аксесуарами, сучасною побутовою технікою й основами ландшафтного дизайну. Допоможуть їм у цьому поради фахівців та майстер-класи провідних дизайнерів.Програма «Невигадані історії» розповість глядачам про несподівані факти з життя яскравих особистостей: знаних буковинців, видатних українців, всесвітньо відомих людей, про злети та падіння всенародних улюбленців. Серед них – буковинська письменниця Ольга Кобилянська, оперна прима, якій підкорився увесь світ, наша краянка Лідія Липковська, український «Мойсей» – Іван Франко, письменник-містик Микола Гоголь. На екрані актори відтворюватимуть події, що минули давно і такі, що відбувалися нещодавно.З 9-го січня о 18.00 в ефірі – новий соціально-культурологічний проект «ТОЛОКА». Двічі на місяць, у п’ятницю, на глядачів чекає гостра й правдива дискусія. Перший випуск підсумує чернівецький ювілей – 600-ліття міста.4 січня 2009-го року вийде в ефір перша програма з циклу «Подіум її життя». Передача твориться жінками, про жінок і для жінок. Гості студії – особистості, які вміють поєднувати кар’єру із сімейним життям, самі є господарями своєї долі. Відділ підготовки аналітичних та публіцистичних програм планує глибоко досліджувати кожну тему в новому проекті Студія «А-3». На часі буде і телевізійна програма «Бізнес і час». Ще більше інформації буде розміщено у програмі «Європейським шляхом», де з 2009 року розпочне діяти рубрика «Щоденник європейця та євроатлантиста».Нові проекти для юних телеглядачів підготував і відділ дитячих, розважальних, науково-просвітницьких та спортивних програм. Так, телевізійний фестиваль дитячої творчості «Золотий ключик» у новому сезоні вийде в оновленому форматі. Окрім конкурсних програм юних співаків, створено рубрики: «Нам – 10 років» (міркування про фестиваль композиторів, керівників вокальних студій, володарів гран-прі фестивалю тощо), рубрика «Сторінками телефестивалю. 1999-2009» – фрагменти «Золотого ключика». Улітку планують великий концерт переможців телефестивалю всіх років. http://www.molbuk.com/vnomer/ekonimc/17921-u-magazinakh-deshevshi-ovochi-na-bazarakh-jajjcja.html Ціни у супермаркетах і на ринках на чимало продуктів майже не різняться економіка Nata Sun, 04 Jan 2009 11:43:28 +0000 Ми порівняли ціни на ринках і в супермаркетах Чернівців. З’ясувалося, що надавати перевагу покупкам лише на базарах чи тільки в магазині не варто. Більшість товарів дешевше коштує в супермаркеті. Але перевага ринку – у більшому виборі.Скажімо, традиційний новорічний товар – мандарини – на базарі можна придбати за ціною від 12 до 16 гривень. А в одному із супермаркетів вони вартують 14 гривень і виглядають не дуже свіжими. Тверді сири на ринку продають за ціною від 32 гривень за кілограм, тоді як у супермаркеті – переважно від 36 гривень. Літр сметани на базарі цього тижня продавали навіть по 30 гривень – це дорожче, ніж у магазинних упаковках. Майонез, оливки, крабові палички, консервований горошок і кукурудзу тощо вигідніше купувати в супермаркетах. Тим більше, що деякі супермаркети надають знижки на придбання дрібногуртових партій, починаючи від п’яти упаковок.Удвічі дешевші в супермаркетах більшість вітчизняних овочів та фруктів. А на окремі товари базарники очевидно завищили ціни цими днями: шампіньйони продавали навіть по 30 гривень, а свіжі банани коштували не менше 13-ти.– Продавці на ринках частіше завищують торгову націнку на соціально значимі продукти (борошно, цукор, крупи, макарони, овочі, молоко, сметану, олію). У супермаркетах порушень менше, бо там є документація, яку легко перевірити, – розповів Михайло МАТЬЯШ, фахівець обласної інспекції з контролю за цінами.За його словами, найбільше різниться ціна яєць: на базарі вони значно дешевші, бо в супермаркетах цей крихкий товар продають лише в упаковці, що підвищує ціну до 20%. Дешевша олія, борошно й рис із нових партій першими з’являються у магазинах, тому ці продукти сьогодні там дешевші. Менше коштують у супермаркетах і вітчизняні овочі. Причина – в обсягах продажу. Продавець на ринку, який завозить кілограмів 20 моркви чи буряку, встановлює велику націнку. А в супермаркетах обсяги вимірюються тоннами. Дешевша в магазинах також фабрична курятина. Надія ВАСИЛИШИН http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17920-providnik-stepan-bandera-ne-mav-shkidlivikh.html Першого січня минає сто років від дня народження одного із провідників національно-визвольного руху українців у ХХ столітті суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:40:59 +0000 Першого січня минає сто років від дня народження одного із провідників національно-визвольного руху українців у ХХ столітті Степана Бандери. Ще в юності, готуючись до боротьби з ворогами України, Степан піддавав себе фізичним випробовуванням. Як згадували сучасники керівника ОУН, проколював собі пальці голками, тулив долоні до розжареного скла ліхтаря. На тих, кого зневажав, він ніколи не дивився. Так було, скажімо, на судовому процесі після вбивства міністра внутрішніх справ Польщі Перацького, де Степан Бандера тричі відмовився відповідати польською мовою і був засуджений до смертної кари.У колі друзів та соратників Бандера розмовляв стисло й мало. Але надзвичайно любив гумор. Коли його молодша донька Леся перебувала в таборі Спілки української молоді й нарікала, що там погано годують, батько сказав: «Лесю, ти того не говори, бо вони подумають, що ти вмієш краще варити, візьмуть тебе до кухні, і не матимеш змоги бути з товаришками». З повагою ставився Провідник ОУН до людей, які боролися за незалежність України в 1920-их роках і опинилися на чужині. Розповідають, що біля Ульму в Німеччині був дім для престарілих, де жив професор Віктор Андрієвський, який у роки визвольних змагань 1917-1918 очолював губернську освіту в Полтаві. Так ось, кожного Різдва й Великодня дружина Степана Бандери пані Ярослава готувала для старенького кутю, пекла паску, щоби дідусь на чужині мав українські страви. Професор зустрічав жінку зі сльозами й завжди казав: «Степан Андрійович – золота людина».За спогадами сучасників, Бандера був невисокого зросту, приблизно мав 166-167 сантиметрів. Переважно був вбраний у сірий одяг. Одягався дуже скромно, мав темно-сірий капелюх, але здебільшого носив чорну беретку. Не палив, не вживав алкоголю, регулярно займався фізкультурою, навіть у в’язниці. Любив природу, ходив у гори на прогулянки. Надзвичайно багато читав, особливо історичну літературу, спогади відомих польських та німецьких політичних діячів. Ніколи не перебивав співрозмовника, а в найбільш напружений час на його обличчі не відчувалося нервозності. Вислуховував думку кожного, а потім висловлював свою, яка майже завжди була прийнятною.Доля була немилосердною до одного з найсуперечливіших і найвідоміших наших національних діячів. Молодою від туберкульозу померла його матір, а батька-священика в травні 1941 року розстріляли в Києві комуністи. Двох братів закатували в концентраційному таборі Аушвіц ув’язнені поляки. У Сибіру на засланні перебували його три сестри. А дружина та його троє дітей поневірялися в Німеччині, де мешкали під чужими прізвищами. Польща засудила Степана Бандеру до страти, Гітлер кинув до концентраційного табору Заксенгаузен, а восени 1959 року в Мюнхені його вбив агент КДБ Богдан Сташинський (його завербували після того, як попався контролерам, коли їхав зайцем у трамваї). Василь ГРИНЮК http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17919-u-grudni-zapasi-avto-rozkupili-do-ljutogo.html Дехто приходив із повними сумками грошей і купував по декілька автомобілів суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:37:35 +0000 Неймовірний ажіотаж спостерігався в автомобільних салонах області упродовж грудня. «Буковинці розкуповували нові авто, «як гарячі пиріжки», – так охарактеризував ситуацію директор одного із чернівецьких автосалонів.Фахівці називають кілька причин такого ажіотажу. Це й значні знижки практично на всі автомобілі, і очікуване 2009 року підвищення цін, і непередбачувана ситуація на валютному ринку, що змушувало багатьох вкладати гроші, щоб уникнути їх знецінення.Особливістю ситуації на ринку в грудні було те, що автомобілі можна було придбати майже винятково за готівку, бо банки кредити не видавали. Але виявилося, що людей, які приходили в салони з повними сумками грошей, в області чимало. Найбільшою популярністю користувалися авто ціною від 70 до 150 тисяч гривень. Непоодинокими були випадки, коли один покупець брав одразу кілька авто для перепродажу через півроку.Значно зекономити могли ті покупці, які мали на руках долари. Адже завдяки нижчому за ринковий фіксованому курсу, запровадженому практично всіма салонами, за 20 тисяч доларів можна було придбати авто, яке коштувало кілька місяців тому понад 30 тисяч доларів (при цьому в гривнях ціна майже не змінилася, зате долари значно подорожчали).Остаточних підсумків продажів у грудні салони ще не підбили. Але в січні та лютому 2009 року продавати їм уже практично нічого – запаси зі складів розкуплено. Нові партії, швидше за все, продаватимуться вже в березні й за вищими цінами. (І. Довгань) http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17918-v-ozheledicju-travmovanikh-stalo-vdvichi-bilshe.html Лейкопластир, клей «Момент» та пісок вбережуть від падінь суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:31:48 +0000 Лікарі травмпункту обласної лікарні швидкої медичної допомоги фіксують збільшення кількості травмувань під час ожеледиці майже вдвічі. Щодня до травмпункту звертаються понад 60 осіб.– Це катастрофа, – розповідає лікар-травматолог травмпункту лікарні швидкої медичної допомоги Ігор КОВАЛИШЕН. – Якщо до ожеледиці за день зверталися по допомогу близько 30 осіб, тепер фіксуємо понад 60 травмувань. Зазвичай під час падінь люди отримують переломи променевої кістки, травмування гомілково-ступневого суглоба. За п’ять днів ожеледиці постраждало майже 300 осіб. Як правило, це люди похилого віку.– Аби безпечно ходити тротуарами, вибирайте правильне взуття з підошвами з мікропористої чи іншої м’якої основи, забудьте про високі підбори та ходіть, не поспішаючи, – радять у центрі пропаганди Головного управління МНС в області. – Людям похилого віку прогулянки в ожеледицю взагалі не бажані. Якщо є потреба вийти на вулицю, візьміть із собою палицю з гумовим шипом. У жодному разі не перебігайте дорогу під час ожеледиці.– Узимку люди найчастіше звертаються, щоби підклеїли їм гуму до взуття, аби не ковзало, – розповідає майстер із ремонту взуття Пилип. – До підошви підклеюється м’яка, еластична та обов’язково різьблена гума, тоді можна сміливо ходити і в ожеледицю. Вартість профілактики – 20 гривень. Хоча знаю, що в народі є чимало й дешевших способів, як зробити взуття безпечнішим. (А. Бабчук) http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17917-u-migovomu-rozpochavsja-lizhnijj-sezon.html У туркомплексі «Мигово» 27 грудня відкрився лижний сезон суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:30:29 +0000 У туркомплексі «Мигово» 27 грудня відкрився лижний сезон. У передноворічні дні тут працюватимуть усі витяги. А на Новий рік у комплексі всі номери клієнти з різних регіонів України викупили заздалегідь.За словами адміністратора, охочі покататися можуть не хвилюватися через черги: у комплексі є три прокатні пункти гірськолижного та іншого спорядження для відпочивальників. Є змога також замовити комплексні одноденні тури на свята, які не передбачають проживання.У комплексі діють чотири гірськолижні траси довжиною від 200 до 1240 метрів, а також траса для сноутюбінгу. Кататися на лижах і санях приїжджають туристи з туркомплексів нашої й сусідніх областей, скажімо, з бази «Легенда Карпат» і «Сонячна долина». Прокат лижних комплектів чи саней тут коштує від 40 гривень. Вартість користування підйомником – від 3,5 гривні за один витяг. Також у Миговому є льодовий майданчик, година відпочинку на ньому разом із прокатом ковзанів коштує від 40 гривень. (Н. Макушинська) http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17916-koljaduvati-mozhna-vid-svjatvechora-azh-do.html Для малих діток – «Нова радість стала», старших – «Добрий вечір тобі» суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:25:28 +0000 Невдовзі Різдво, а з ним і коляда. На жаль, багато підлітків, особливо тих, які живуть в місті, не вміють колядувати. Вони, може, вважають, що вміють, але насправді знають лише перший куплет колядки «Нова радість стала» і слова «Давайте коляду, бо вам хату рознесу!» А насправді традиції колядування дуже гарні, тому їх варто знати. Про те, як заколядувати так, щоби вам були справді вдячні, ми запитали у доцента кафедри української літератури національного університету, кандидата філологічних наук, фольклориста Василя КОСТИКА.– Колядувати можна, починаючи з шостого січня аж до 15 лютого, тобто до свята Стрітення, – розповів Василь Васильович. – Українці здавна чітко дотримувалися різдвяних святкувань. Колядувати ходили від хати до хати, не обминаючи нікого (звісно, у великому місті цього зробити не вдасться, але поколядувати під квартирами сусідів можна – ред.). Репертуар залежить від віку. Наприклад, маленькі діти колядують «Нова радість стала», старші (з 12 років) – «Добрий вечір тобі», «Бог предвічний», «По всьому світу сталася новина». Якщо ви хочете обійти багато будинків, можна обмежитися однією колядкою «Нова радість стала». Її легко запам’ятати. Але раджу співати її повільно, протяжно, а не як-небудь. Рядки, які повторюються (рефрени), варто таки повторювати. Якщо ви не вмієте співати колядки, попросіть, щоби вам хтось допоміг вивчити декілька нескладних пісень, таких, щоби ви могли їх «потягнути». За традицією, потрібно запитати господарів, чи можна колядувати. Якщо вам відмовили – мовчки, без образ, підіть. Обов’язково кожна колядка має завершуватися віншуванням. У ній бажають достатку, але під цим розуміється, щоби людина була здоровою, велося добро, худоба, був мир, родили гарні врожаї. Віншують, як правило, хлопці. Вони ж посівають і виконують роль Маланки. Чому хлопці, а не дівчата? Це пов’язано з Біблійними оповідями про первородний гріх.– На жаль, сьогодні коляда зводиться до грошової нагороди, – зауважує фольклорист. – Діти намагаються якомога швидше проспівати колядку, щоби тільки заробити гроші. А раніше колядників обдаровували цукерками, яблуками, горіхами… Шкода також, що зараз майже немає закладів, у яких можна провести культурні заходи для школярів з нагоди Нового року, Різдва. Щоби це була не тільки дискотека, а й місце, де можна почути національну музику, розповіді про українські традиції. Останнім часом відчувається несприятливе ставлення українців до тих дітей, які ходять колядувати. Були випадки, що таких дітей і обзивали, і били. Вважаю, що потрібно ввічливо ставитися до колядників. Адже колись кожна українська родина вважала за честь, що колядники їх не обминули і прийшли привітати з Різдвом. Галина МАРКІВ http://www.molbuk.com/vnomer/suspilstvo/17915-divchinka-jaka-vazhko-khvoriye-navchilasja.html Мамі Юлії Брижак здається, що донька розуміє тварин, які її «лікують» суспільство Nata Sun, 04 Jan 2009 11:22:40 +0000 Шістнадцятирічна школярка Юля Брижак, хвора на дитячий церебральний параліч, перенесла надзвичайно складну і дорогу операцію зі вживлення клітин головного мозку в китайській клініці. Вкрай необхідна ще одна – з трансплантації слинних залоз, – теж у Китаї. Сім’я не може зібрати кошти.«Лікували» доньку тварини»Юля зустрічає нас доброю, щирою усмішкою, прикриваючи її носовою хустинкою. У дівчини очі – небесної блакиті та бездонної глибини. Показує нам свій малюнок, на якому – церква з куполами і хрестом, викладена бісером. «Якось мені сказали, що Юлині очі – це дзеркало її душі, – каже мама Валентина Іванівна. – Розмовляти вона не може, тому все намагається «сказати» очима. Глянувши на неї, я знаю, що вона хоче сказати. Медсестри у китайській клініці дивувалися, що в доньки такі незвичайні очі, навіть торкалися до них, аби пересвідчитися, що вони справжні».Юля намагається привернути мою увагу до чималої колекції дельфінів у своїй кімнаті. Приносить альбом, показує фото, на яких вона плаває з дельфінами.– Вперше донька побачила цих тварин у трирічному віці в Євпаторії у дельфінарії і захотіла стрибнути до них, – розповідає пані Валентина. – Відтоді вона буквально «захворіла» дельфінами. Як тільки побачить нову фігурку в магазині, вмовляє купити її. Мені здається, що вона розуміє їх, а вони – її. Це я побачила, коли вони плавали разом. Юля по-особливому ставиться до тварин, почувається з ними краще».До кімнати забігає симпатична Герда, названа на честь улюбленої казкової героїні, лягає біля ніг дівчини. «Собаки теж відіграли значну роль у лікуванні доньки, – стверджує Валентина. – Доки ми не придбали собаку, я не могла залишити Юлю ні на хвилинку одну, навіть вийти на балкон. А з Гердою вона залишається на тривалий час».Захворіла після щепленняНа запитання, як Юля захворіла на дитячий церебральний параліч, Валентина довго не відповідає. «Молодша донька, як і старша, народилася здоровою, дуже активною, рано почала тримати голівку, – каже крізь сльози. – Вона була схожою на янголятко – з кучерявим світлим волоссям, великими блакитними очима. А в три місяці, після щеплення, дитина стала зовсім іншою. Хвороб, визначених лікарями, – не перелічити. Та найстрашніший діагноз – церебральний параліч».Валентина Іванівна не вважає самопожертвою свою багаторічну боротьбу за здоров’я доньки, безкінечні поїздки лікарнями, монастирями і церквами. Зізнається, що якби не старша донька Діана і чоловік Іван, то, напевно, не витримала би. Всі вони дуже хотіли, аби Юля нічим не вирізнялася з-поміж здорових дітей. Тому було так боляче дивитися, як на вулиці чи в транспорті на доньку показували пальцем, насміхалися. Та, незважаючи на це, сім’я Брижаків вирішила не зачиняти Юлю в чотирьох стінах. І у вісім років вона пішла до першого класу школи №2 для дітей зі зниженим слухом, де навчається й досі.– Донька ще маленькою почала розмовляти мовою жестів, які придумувала сама. Так ми навчилися її розуміти, – розповідає Валентина Іванівна. – Юля навчилася малювати і викладати бісером, хоча це дається їй нелегко через порушення координації рухів. Захоплюється танцями – бере участь у новорічному концерті. Допомагає мені на кухні куховарити, навіть пекти пиріжки і торти.Від болю кусала до крові пальціУ квартирі Брижаків – дуже багато ікон, які привозили звідусіль. Ще маленькою Юля навчилася молитися – ставала на коліна, складала на грудях ручки і безмовно просила Боженьку дати їй здоров’я. Зараз ходить із мамою до церкви та монастиря.– Молилися всю дорогу, коли їхали з Юлею до Китаю на операцію, бо було надзвичайно страшно, – зізнається Валентина. – Клініку знайшли по Інтернету, про все домовилися. В Україні таких операцій не роблять. Юлі вживлювали клітини головного мозку, які повинні відновити мертві. Десять днів вона пробула в реанімації. Хоча було дуже боляче, не скаржилася і не заплакала жодного разу. Коли вже не могла терпіти, запихала пальці в рот і кусала до крові. Потрібна ще одна операція – з трансплантації слинних залоз. Валентина Іванівна почувається ніяково від однієї лише думки, аби просити гроші на операцію доньки. Вважає, що їх потребують інші хворі діти. Та щоразу, дивлячись на Юлю, починає плакати. Донька «благає» її очима, що хоче бути здоровою... Надія БУДНА http://www.molbuk.com/vnomer/kultura/17914-marta-na-rizdvo-yistime-smakoliki-a-dvorskijj.html «Найбільше мені запам’яталося Різдво 1985 року, коли Назарій Яремчук запросив до себе у Вижницю на коляду», – каже співак Павло Дворський культура Nata Sun, 04 Jan 2009 11:19:18 +0000 Різдво – одне з найулюбленіших свят. Зазвичай його проводять у сімейному колі, їдять кутю і колядують. Не є винятком і наші зірки.Колишня чернівчанка – співачка і телеведуча Марта (Ірина Столяр) – обіцяє на Різдво приїхати до рідного міста. Заробивши трохи грошей на новорічному виступі, Марта другого січня прибуде до Чернівців. А сьомого січня вже поїде до столиці.– Різдво сподіваюся зустріти з батьками і сестрою, – каже Марта. – Поїду в гори кататися на санчатах, роздам усім подарунки… Я чекала цього увесь рік! Зазвичай стіл у нас накриває мама, ми з сестрою можемо хіба що нарізати салат «Олів’є». Мама готує все дуже смачно, тож я їстиму і стрімко набиратиму кілограми. Звісно, на столі буде кутя. Чесно кажучи, я не вмію її готувати. Але коли сама стану матір’ю, обов’язково навчуся цього священного дійства! Я не є фанаткою куті, можу з’їсти трохи символічно. Полюбляю м’ясце, тортики, печиво. У дитинстві ходила колядувати, щедрувати, «грабувала» родичів, які давали мені гроші за коляду. Пригадую, як моя старша сестра Таня ішла колядувати зі своїми однолітками, а я, мала, пленталася за ними, наче хвостик. Ми переодягалися й інколи навіть позичали у знайомих справжніх коней! Це було у бабусі у Хмельницькій області. Особисто я не переодягалася ні чортиком, ні козою, зате щедро розмальовувала щоки, губи, очі маминою косметикою. Це було дуже приємно! Цього року не колядуватиму, адже я вже доросла. Передам «естафету» своїй племінниці. Коли ми зателефонували Павлові ДВОРСЬКОМУ, він був у надзвичайно гарному настрої, навіть заспівав кілька куплетів своєї «Коляди» і повіншував наших читачів:– Щонайщиріші віншування славним буковинським газдам і газдиням! Віншуємо, вітаємо і благословляємо вас на вічне щастя і любов! – побажав співак. – Різдво поїдемо зустрічати до рідних у село Ленківці Кельменецького району. Колядуватимемо, варитимемо кутю, готуватимемо вечерю. Такі моменти збагачують родину духовно. Різдво і Великдень – це найсвятіші свята, у них відбивається глибина нашого народу. У цей нелегкий для людей та держави час все ж таки хочеться, щоби на першому плані була духовність. Якщо людина багата духовно, її не зламають жодні негаразди. Я полюбляю всі колядки. Кожна має свій зміст, мелодію, вона виплекана голосами, душами наших пращурів. У них – мрії та молитви народу. Мені дуже запам’яталася колядка «Іще вчора, із вечора», яку виконували мої батьки. Побудемо на батьківщині не більше п’яти днів, а тоді – знову до роботи. Покататися у горах на лижах і санках зможу аж після 21 січня. А на Різдво обійду, колядуючи, родичів та друзів у Ленківцях (а це буде майже все село). Та й до Чернівців заїду, тут у мене також багато близьких людей. Найбільше мені запам’яталося Різдво 1985 року, коли Назарій Яремчук запросив до себе у Вижницю на коляду. Але тоді колядувати було заборонено, чергувала міліція. Отож ми зібралися у Назарія вдома і почали співати. До нас приєдналися родичі Назарія, потім, почувши наш спів, до хати почали сходитися люди. До кінця вечора їх було стільки, що вони не вміщалися в хату. Їхні обличчя, голоси… Це було незабутньо! Щоправда, співали ми впівголоса, бо якби нас почули, могли вигнати з роботи. І все ж коляда перемогла! Щодо «суперблондинки» Олі ПОЛЯКОВОЇ, то вона зустрічатиме Різдво у Києві. – Я – суперблондинка, тож у мене буде суперсвято з супердрузями та суперстолом, – жартує Оля. – Я все готуватиму сама, в тому числі й кутю. У дитинстві колядувала, але зараз уже цього не робитиму. Зате прийму всіх діток, які прийдуть до мене колядувати і пригощу їх солодощами. Я завжди приймаю колядників і в мене завжди є для них щось смачненьке! Передсвяткових клопотів зараз чимало, адже я ще, окрім всього, записую новий альбом. Він також буде супер! Галина МАРКІВ